Двадцять восьмого липня у Бориспільській міській територіальній громаді відзначається День Кучаківського старостинського округу. Це один із шести старостинських округів, які й утворюють разом з містом Борисполем єдину громаду. Розташований у її північно-східній частині, включає п'ять сіл: Кучаків, Артемівка, Лебедин, Сулимівка та Мала Стариця. Донедавна всі вони були підпорядковані Кучаківській сільській раді Бориспільського району.

За давніх часів територія, що нині входить до складу округу, була вкрита болотами й густими лісами. У південній та південно-західній частині округу збереглися давні кургани. Перші історичні дані про села Сулимівка, Кучаків і Лебедин відносяться до 1615 року, коли ці населені пункти були передані у володіння Станіславом Жолкевським Іванові Сулимі (на той час помічнику урядника бориспільських і баришівських маєтностей Жолкевського). 

Сулимівка стала надалі головною маєтністю козацько-шляхетського роду Сулим. Тут була побудована Покровська церква, що була родинною усипальницею Сулим (збереглася дотепер, є пам'яткою козацького бароко). З 1649 року вказані села належали до Баришівської сотні Переяславського полку. Сюди ж належала й Мала Стариця, згадана вперше 1711 року. У цьому селі у XVIII столітті була збудована дерев’яна Чудо-Михайлівська церква, що й донині прикрашає село.

Після ліквідації козацького устрою цей край увійшов до складу Остерського повіту Київського намісництва, а з 1797 – Переяславського повіту спершу Малоросійської, згодом (1802) – Полтавської губернії. Кучаків і Лебедин належали до Бориспільської волості, Сулимівка й Мала Стариця – до Баришівської, а напередодні ліквідації повітового і волосного устрою вже існувала Сулимівська волость, до якої належали вказані села, а також Сезенків. На 1859 рік у Кучакові було 32 двори, 256 жителів, діяли два заводи, у Лебедині 36 дворів, 283 жителі, Мала Стариця – 40 дворів, 223 жителі, Сулимівка як волосний центр була найнаселенішою – 412 жителів. На початку ХХ ст. територією округу пролягла залізниця Київ – Полтава.

З початком радянської окупації у кожному селі утворено сільраду, відбувся розподіл на райони, під час якого Кучаківську й Лебединську сільраду віднесено до Бориспільського, а Сулимівську й Малостарицьку, після двох років у Бориспільському районі – до Баришівського. Ни цих теренах у документах згадуються ще хутори Буровщина, Стороженків, Сулимівський, Заріччя, Макарівка, Царева Могила. За переписом 1926 року у населених пунктах чотирьох сільрад проживало 3806 мешканців. У 1929 році розпочалася історія села Артемівки. У 1937 році село Кучаків було перейменоване на честь комуністичного діяча С. Кірова (історичну назву повернуто у 2016 році). 

Усі села округу постраждали від Голодомору. Підтверджено смерть від голоду щонайменше 77 чоловік. Під час німецько-радянської війни села два роки були окуповані нацистами, значна кількість уродженців сіл загинули на фронтах. Восени 1941 року під Артемівкою відбувся значний бій, після якого у братській могилі на території села поховано бл. 3 тисяч бійців Червоної Армії. У Кучакові (Кіровому) діяв підпільний шпиталь, де врятовано життя близько 560 бійців. «Селом милосердя» пізніше називали Кучаків.

У 50-х роках скорочено кількість сільрад – Малостарицьку приєднано до Сулимівської, а Лебединську – до Кіровської. У 1974 році Сулимівську сільраду передано з Баришівського району до Бориспільського, а у 1978 році – ліквідовано з віднесенням підпорядкованих сіл до Кіровської сільради. Невдовзі закрито і школу в Сулимівці, що була розташована у маєтку Сулим-Войцеховичів (будівля 1851 року, донині не збереглася). У наш час школа діє лише в Кучакові, є дитсадки у Кучакові й Лебедині. Від колись пишного маєтку Сулим у Сулимівці донині зберігся лише парк. Також у селах округу діють клуби, бібліотеки, поштові відділення і магазини, промислові підприємства.