Вітаю Вас Гість
Середа
22.11.2017
22:12

ми у соцмережах

Меню сайту
Борисполю - 1000
Декомунізація
календар
«  Березень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Пошук
ПАРТНЕРИ
Архів записів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Приєднуйся
Діалог з владою
  Запрошуємо до бібліотеки

для спілкування з міським головою

Щосереди з 10.00 до 12.00 громадяни міста
можуть звертатися до Бориспільського
міського голови за допомогою Skype.

Адреса бібліотеки:
м. Бориспіль
вул. Червоноармійська,6
тел.6-10-24
Головна » 2015 » Березень » 16 » Лучче своє латане, ніж чуже хапане
15:18
Лучче своє латане, ніж чуже хапане
Сучасний  Цивільний кодекс України: стаття 302 «Право на інформацію» говорить про те, що фізична особа, яка поширює інформацію, що міститься в офіційних джерелах, не зобов’язана перевіряти її достовірність і не несе відповідальності у разі її спростування.

Розпочав я в такий спосіб, щоб заінтригувати та привабити читача, торкнутись запропонованої Інформації. Перевірити її достовірність я не маю можливості, бо з’явилась вона на світ Божий  у 1872 році у С.-Петербурзі і з того часу жодного разу не перевидавалась. Мова йде про праці етнографічно-статистичної експедиції у Західно-Руський край, спорядженої Імператорським Російським Географічним Товариством та очолюваної П.П. Чубинським.

Вже на початку нашого століття донецьке видавництво «Норд-Пресс» під патронатом тодішнього депутата Верховної Ради України В. Ландика та за фінансової підтримки Групи НОРД розпочало серійне видання пам’яток української словесності під загальною назвою «До джерел». Навіть на книжкових ярмарках з’явилась реклама, що на стадії видання перебуває фундаментальна праця Павла Чубинського «Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край…»: у 7т., 9 кн. (СПб, 1872-1878 рр.). Але минуло вісім років, а книжок нема. Про наміри донеччан я довідався після того, як саме у 2007 році поробив ксерокопії цих праць у  бібліотеці імені Вернадського. Не знаю, як тепер,  а тоді там потужно працювали представники ксерокопіювального бізнесу. Мені б і на думку не спало, що існують такі праці, як би їх авторство не належало нашому землякові П.П.Чубинському. Його прізвища як письменника не було навіть у картотеці цієї найбільшої бібліотеки України. І якби на моє запитання про літературну спадщину Чубинського працівниця картотеки просто відповіла: «Не знаю», - я б і досі про ці праці теж нічого не знав.

Коли затвердили сучасний Гімн України, постало питання особи автора тексту - звідки він походить та чим займався. Тоді на кошти міського бюджету, за дорученням міського голови, З.А.Віхрова, яка на той час очолювала архів міської ради, замовила копії «Праць…» експедиції і, отримавши їх, поділилась з музеєм П.П.Чубинського, що знаходиться і досі при ліцеї «Дизайн-освіта». Таким чином у Борисполі з’явилось шість томів «Праць...» На моє запитання, чому немає останнього тому, Зоя Андріївна відповіла, що не вистачило коштів. Пізніше я поділився з архівом копіями сьомого тому.

Виявляється, що у другій половині ХІХ століття «Імператорське Російське Географічне Товариство» спорядило етнографічні експедиції по всій території Російської імперії. Були створені комісії, визначена мета, виділені кошти – і робота почалась. «Государь Император 8 сентября 1862 года, Высочайше повелеть соизволил передать из сумм Министерства в Русское Географическое Общество десять тысяч рублей для отправления непременно в 1863 году означенной экспедиции» - йдеться про експедицію, яку очолив  П.П. Чубинський. З усіми подробицями цього проекту ви зможете ознайомитись  особисто, а тепер – про загальний зміст «Праць…» як результат його роботи.

Том перший. До нього входять: «Общее предисловие. Верования и суеверия. Загадки и пословицы. Колдовство».  З передмови довідуємось про мету, методи та правила збирання інформації, потім дізнаємось, як люди уявляли Всесвіт, у що вірили, чого остерігались, що закарбували у загадках, приказках та прислів’ях.

Том другий називається  «Малорусские сказки». У першій частині  - «Сказки мифические», у       другій -  «Сказки бытовые и рассказы».  (У 2012 році нам вдалося видати міфічні казочки, записані експедицією в Борисполі. Хоч і невеликим, як для нашого міста, накладом – 300 примірників – казочки побачили світ у місцевому  поліграфічному центрі «Ризографіка». До речі, долучити тоді до цієї справи школярів з Борисполя, Воронькова, Великої Олександрівки – отже, давні міфічні казки ілюстрували сучасні діти).

Том третій – «Народный дневник». Сучасною мовою – календар. Із нього можна довідатись про всі свята річного кола, їхнє значення, традиції святкування, особливості обрядів, пісні (щедрівки, колядки, веснянки, купальські, жнивні пісні та ін.).  Здивуєтесь, коли якихось свят там не знайдете, хоча сьогодні нас переконують у тому, що наші  пращури святкували їх з давніх давен.

Том четвертий «Обряды: родины, крестины, свадьба, похороны» - містить матеріали про життєвий цикл людини у традиційному суспільстві. Обряди записані у різних регіонах, є з чим порівнювати, дуже цікаво! Описані звичаї, прикмети, заборони, які ми звикли називати забобонами. Весілля у Борисполі – це просто сценарій, починаючи з того, як молодий повідомляє своїх батьків про намір  одружитися, і далі: вибір сватів, сватання, запрошення сусідів, заручини, вінчання, коровай, обряд комори, дарування, циганщина – дійство на цілий тиждень з піснями та примовками. Зазначені добрі та погані прикмети, застороги, побажання.

У цьому ж томі описані  ігри для дітей та підлітків, у які, звісна річ, можна гратись і сьогодні, - якщо комп’ютер відпустить!

Том п’ятий : «Песни любовные, семейные, бытовые и шуточные». За обсягом цей том найбільший. От якраз пісні як усна народна творчість і несли найбільш повну інформацію про культуру народу, оскільки співали всі, у той час як читати могли лише одиниці.   В усній -  розмовній  чи пісенній - формі культура передавалась з рук у руки без сторонньої «допомоги». Між дідом, батьком, сином не мала змоги народитися брехня, бо лише дурні діди будуть дурити власних онуків. А от книжку можна переписати або просто спалить.

Том шостий. «Народные юридические обычаи (по решениям волостных судов)». Дуже цікаво описане «судочинство», яке існувало на нашій землі до того, як з'явились волосні суди. Наводиться приклад непорозуміння між сусідами:  щось «не поділили». Позивач у своїй прибраній хаті, накривши стіл білою скатертиною, кладе  хлібину, запрошує відповідача та односельців, «у вірі гідних». Починається «процесс». Позивач розповідає присутнім своє бачення конфлікту, відповідач – своє. Присутні, вислухавши та порадившись, оголошують присуд - і все!  Рішення оскарженню не підлягає. Ні в касаційних судах, ні в конституційних, ні в європейських – крапка. Усе підпорядковано звичаєвому праву. Свою думку з цього приводу висловлює Павло Чубинський: «Поэтому-то и нужно удивляться, каким образом, при просторе, какой даётся личностям судий, является однообразие решений. В этом-то и видно значение народных обычаев. Они не плод теорий или заимствований; они – плод и кровь народа. Они вытекают из условий его жизни и его нравственных понятий. Народ держится их , потому что в них, по его понятию, правда».

Том сьомий вийшов у двох книгах: «Евреи. Поляки. Племена немалорусского происхождения» та «Малоруссы (статистика, сельский быт, язык)». Дуже цікава інформація про віру, побут, промисли євреїв в Україні, їх обряди при народженні, одруженні та смерті, судочинство, розселення, співіснування з корінним етносом і таке інше. До речі, цікаво себе запитати після детального ознайомлення з працями П Чубинського: за якими звичаями, законами та правилами живемо сьогодні ми.  У другій частині можна ознайомитись з антропологічними показниками, побутом, одягом, прикрасами, їжею корінного населення,  а також  особливостями місцевої  мови.

Одним словом, обсяг інформації величезний. Всі, хто виявить бажання, можуть звернутись до Бориспільського історичного музею або до районної бібліотеки та отримати інформацію у електронному вигляді на свій диск або «флешку».

На моє глибоке переконання, саме ця культура здатна врятувати нашу цивілізацію, бо на цій землі лише вона мила Богу.
 
                                                                         Сергій Кравчун.   
 
Від редактора: Скановані сторінки усіх 7 томів дійсно наявні в музеї. Однак в опрацюванні вони не надто зручні, та й загальний обсяг матеріалу (7,2 ГБ) потребує відповідного носія. В мережі є якісніші копії, оброблені та зведені до файлів .pdf, загальним обсягом 231 МБ. Їх можна знайти самостійно, або завітати до музею.
 
Переглядів: 543 | Додав: Вітер | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]