Вітаю Вас Гість
Субота
24.02.2018
19:44

ми у соцмережах

Меню сайту
Борисполю - 1000
Декомунізація
календар
«  Травень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Пошук
ПАРТНЕРИ
Архів записів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Приєднуйся
Діалог з владою
  Запрошуємо до бібліотеки

для спілкування з міським головою

Щосереди з 10.00 до 12.00 громадяни міста
можуть звертатися до Бориспільського
міського голови за допомогою Skype.

Адреса бібліотеки:
м. Бориспіль
вул. Червоноармійська,6
тел.6-10-24
Головна » 2011 » Травень » 05
5 травня 2011 року Бориспільський музей відвідав Голова правління ПАТ "Київметробуд", Президент корпорації "Укрметротунельбуд", Герой України, Повний кавалер ордена "За заслуги", Почесний громадянин Києва, заслужений будівельник України, кандидат технічних наук, наш земляк Володимир Іванович Петренко. Директор музею Йова Н. В. ознайомила гостя з експозицією музею і цікавими сторінками історії рідного краю. Із захопленням і зацікавленістю він сприйняв нові знання, адже тільки той, хто знає своє минуле, гідний майбутнього.
Переглядів: 982 | Додав: Вітер | Дата: 05.05.2011 | Коментарі (0)

Минуло вже майже два місяці відтоді, як раптово і передчасно полишила цей світ Валентина Миколаївна Сайко (Мізьова). Час довгий і водночас короткий. Досі не віриться, що її нема під цим небом. Але пам'ять ще свіжа ї жива. Продовжує життя і її справа...

4 травня учасники творчої вітальні "Суцвіття" знову зібралися разом задля вшанування пам'яті тієї, яка свого часу їх зібрала вперше. І всі були певні, що Валентина Миколаївна була у ці хвилин поруч, незрима, але відчутна. Біль і горе від втрати вгамувалися. Залишилася тільки світла печаль.

Вечір пам'яті провела Тетяна Іванівна Іллєнко. Саме вона підхопила і достойно продовжила справу Валентини Миколаївни... Тепер ми знаємо - "Суцвіття" продовжить свою роботу.

Кожен знаходив у собі щирі слова для Валентини Миколаївни, пригадував миті спілкування з нею. Тепер ці спогади - спільне надбання учасників вітальні.

...І гімном світлої пам'яті Валентини Миколаївни Сайко лунала її улюблена пісня у виконанні Степана Гіги.


Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,

Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить.

Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній,

І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.


Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі,

І душею своєю я вас, як умів, причащав.

Але видно Господь мені краще життя напророчив,

І до себе забрав, щоб у райськім саду я співав.


Приспів (2):

На могилі моїй посадіть молоду яворину,

І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.

Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,

Певно, в цьому і є та найважча провина моя.


Хай душа переселиться в дивний той рай потойбічний,

Де таких, як і я, назліталася ціла сім'я.

Тільки нащо мені ті блаженства розкішні і вічні,

Як мені не всміхнеться донька-сиротинка моя.


У далеких світах якось раптом усе я покину,

Бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрецем,

І додому хоч вітром, хоч променем сонця полину,

І легенько війну над твоїм, Україно, лицем.


Приспів.

Переглядів: 1071 | Додав: Вітер | Дата: 05.05.2011 | Коментарі (0)