Вітаю Вас Гість
Четвер
21.09.2017
14:16

ми у соцмережах

Меню сайту
Борисполю - 1000
Декомунізація
календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Пошук
ПАРТНЕРИ
Архів записів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Приєднуйся
Діалог з владою
  Запрошуємо до бібліотеки

для спілкування з міським головою

Щосереди з 10.00 до 12.00 громадяни міста
можуть звертатися до Бориспільського
міського голови за допомогою Skype.

Адреса бібліотеки:
м. Бориспіль
вул. Червоноармійська,6
тел.6-10-24
У назвах вулиць відновлена історія і пошановані імена предків
 
З часу незалежності україни не один раз ставилось питання про повернення вулицям нашого міста їх історичних назв. Та ось, нарешті це відбулося і в деяких, не корінних, бориспільців це викликало спротив.
Як відомо, нашим пращурам для поселення і ведення господарства доводилось відвойовувати у природи клаптики землі, залитої водами Альти, її притоками та рукавами, покриті лісом та чагарями. Це була дуже тяжка праця. Оселявся на такій землі чоловік з певним прізвищем і навіки залишав свою пам'ять у назві вулиці чи місцевості. Ось характерні для Борисполя прізвища: Голуб, Йова, Бондар, Яцюта, Корень, Бахмат, Лисиця, Шелестовський. Відповідно маємо вулиці: Голубівка, Йовівка, Бондарівка, Яцютівка, Коренівка, Бахматівка, Лисичівка, Шелестівка. Відносно останньої на нашому далекому від центра краю і піднялась буча. А все тому, що люди не знають і не хочуть знать своєї історії, яка нищилась протягом багатьох десятків років. Руйнувались церкви, наше духовне багатство, наші звичаї, порядки. Імена наших предків, що освоювали цю землю, давали їй толк, ми замінили іменами чужих дядьків – Воровського, Котовського, Дзержинського, Патріса Лумумби та багатьох інших. Таким чином ми відмовились від своїх предків і оказались безбатченками, тож і маємо на сьогодні те, що маєм.
Та не все так погано у нашому королівстві. Пройдіть цими вулицями і пересвідчитесь, як міцно тримаються давні корені. І по сьогодні там живуть нащадки перших поселенців і з честю носять їх прізвища.
Характерний ландшафт дав назву вулицям за природною ознакою. Мокріївка – це район Комсомольського [тепер – Олесницького. – ред.] озера, а навпроти, через шлях, Горянська – від слова гора, тобто підвищена і суха місцевість. За напрямком звались вулиці Рогозівський Шлях, Іванківський Шлях, Броварська.
Наша сьогоднішня вулиця Коцюбинського була протягом 1,5 км. руслом рукава річки Альти – Олесниці. Вона перетинала людям шлях до пахотних земель. Дуже тяжку роботу довелось виконувать нашим предкам, щоб загатить русло греблею, а воду пустить у канави і сьогодні цей початок вулиці зветься Ситниковою греблею. Весною і осінню вона була дуже грязька. Місце, де колись потік Олесниці повертав направо і зливався з Альтою на Бондарівці (Челюскінців) у наш час звалось Любушчиним болотом. Сьогодні забудоване коттеджами. Там же стоїть і ГРП.
Від цього потіку і вулиця одержала назву Олесницька, та за декілька століть цю назву перетворили на Олексянку, а потім перейменували на Коцюбинського. Наша вулиця дуже довга, кінчається об'їзною дорогою.
Від довгої вулиці відходять декілька бокових. Назву дві – Крашенівка, з лівого боку, і Шелестівка з правого боку. Крашенівка була недалеко від того місця, де Олесниця повертала до Альти і одержала свою назву за те, що була краща за грязьку Ситникову греблю. Була підвищена і суха. А Шелестівка одержала свою назву від першого козака – переселенця Шелестовського. За наших часів жила тут сім'я Симона Шелестовського з дітьми Галиною і Миколою, сім’я діда Антона Шелестовського з сином Григорієм, невісткою та двома внучками Катериною і Галею. Стоять їхні хати і зараз. А взагалі проживали на цій вулиці добрі і працьовиті люди Дем'яненки, Виноградні, Шульги, Сайки, Пінчуки, Борисенки, Магеровські, Тилки, Жуки, Котки. Жив тут і пічний майстер Дубина Федір, без услуг якого не обходилась жодна сім'я.
Всі люди, що жили й живуть сьогодні на цій вулиці, називаються Шелестівцями, бо об'єднані назвою в одну громаду і для помину тих, хто відійшов уже в інші світи. Новим поселенцям порада: кому ріже вухо ця назва вулиці, назвіть її Березневою, або Весняною, бо закінчувалась вона у квітучій леваді, по якій колись текла Альта і по ній ходили судна.
За Шелестівкою, на Пановому Горбу, була їх пристань. Там Кузьма Котко виорав якор, який зберігається в Переяславському музеї.
В дитячі роки ми бігали гулять на Панів Горб. Як станеш на схід сонця і глянеш наліво – роздолом квітують колгоспні плантації маку, а направо – то зелений простір колишньої річки. Звались там урочища Гнилуша і Сичівка. За переказами старих людей, у Сичівці потонув корабель. Така історія нашого краю, тільки сумно, що все забудовується бездумно.
 
Анастасія Шульга,
сторожил, Почесний громадянин міста Борисполя
 
 
Від редактора: Топонімічна комісія при визначенні переліку вулиць, рекомендованих до перейменування, включила до нього і назви «1 Травня» та «8 Березня» та визнала за необхідне повернути цим вулицям історичні назви – «Солонецька» та «Шелестівка» відповідно. Однак ця пропозиція була відхилена, оскільки частина мешканців виступили категорично проти перейменування, аргументуючи це тим, що нинішні назви цих вулиць не підпадають під дію закону про декомунізацію. Незважаючи на те, що відповідні свята досі є в нашому календарі, топонімічна комісія вважає, що назва вулиць на їх честь – щонайменше недоцільна. Такі назви були і залишаються лише на пострадянському просторі. До слова, Україна – чи не єдина країна досі відзначає «День міжнародної солідарності трудящих» (так це свято називалося в СРСР). Крім того, топонімічна комісія залишається на позиціях підтримки повернення історичних назв, де це можливо. Тож перейменування цих вулиць буде виправданим кроком.
У назвах вулиць відновлена історія і пошановані імена предків
 
З часу незалежності україни не один раз ставилось питання про повернення вулицям нашого міста їх історичних назв. Та ось, нарешті це відбулося і в деяких, не корінних, бориспільців це викликало спротив.
Як відомо, нашим пращурам для поселення і ведення господарства доводилось відвойовувати у природи клаптики землі, залитої водами Альти, її притоками та рукавами, покриті лісом та чагарями. Це була дуже тяжка праця. Оселявся на такій землі чоловік з певним прізвищем і навіки залишав свою пам'ять у назві вулиці чи місцевості. Ось характерні для Борисполя прізвища: Голуб, Йова, Бондар, Яцюта, Корень, Бахмат, Лисиця, Шелестовський. Відповідно маємо вулиці: Голубівка, Йовівка, Бондарівка, Яцютівка, Коренівка, Бахматівка, Лисичівка, Шелестівка. Відносно останньої на нашому далекому від центра краю і піднялась буча. А все тому, що люди не знають і не хочуть знать своєї історії, яка нищилась протягом багатьох десятків років. Руйнувались церкви, наше духовне багатство, наші звичаї, порядки. Імена наших предків, що освоювали цю землю, давали їй толк, ми замінили іменами чужих дядьків – Воровського, Котовського, Дзержинського, Патріса Лумумби та багатьох інших. Таким чином ми відмовились від своїх предків і оказались безбатченками, тож і маємо на сьогодні те, що маєм.
Та не все так погано у нашому королівстві. Пройдіть цими вулицями і пересвідчитесь, як міцно тримаються давні корені. І по сьогодні там живуть нащадки перших поселенців і з честю носять їх прізвища.
Характерний ландшафт дав назву вулицям за природною ознакою. Мокріївка – це район Комсомольського [тепер – Олесницького. – ред.] озера, а навпроти, через шлях, Горянська – від слова гора, тобто підвищена і суха місцевість. За напрямком звались вулиці Рогозівський Шлях, Іванківський Шлях, Броварська.
Наша сьогоднішня вулиця Коцюбинського була протягом 1,5 км. руслом рукава річки Альти – Олесниці. Вона перетинала людям шлях до пахотних земель. Дуже тяжку роботу довелось виконувать нашим предкам, щоб загатить русло греблею, а воду пустить у канави і сьогодні цей початок вулиці зветься Ситниковою греблею. Весною і осінню вона була дуже грязька. Місце, де колись потік Олесниці повертав направо і зливався з Альтою на Бондарівці (Челюскінців) у наш час звалось Любушчиним болотом. Сьогодні забудоване коттеджами. Там же стоїть і ГРП.
Від цього потіку і вулиця одержала назву Олесницька, та за декілька століть цю назву перетворили на Олексянку, а потім перейменували на Коцюбинського. Наша вулиця дуже довга, кінчається об'їзною дорогою.
Від довгої вулиці відходять декілька бокових. Назву дві – Крашенівка, з лівого боку, і Шелестівка з правого боку. Крашенівка була недалеко від того місця, де Олесниця повертала до Альти і одержала свою назву за те, що була краща за грязьку Ситникову греблю. Була підвищена і суха. А Шелестівка одержала свою назву від першого козака – переселенця Шелестовського. За наших часів жила тут сім'я Симона Шелестовського з дітьми Галиною і Миколою, сім’я діда Антона Шелестовського з сином Григорієм, невісткою та двома внучками Катериною і Галею. Стоять їхні хати і зараз. А взагалі проживали на цій вулиці добрі і працьовиті люди Дем'яненки, Виноградні, Шульги, Сайки, Пінчуки, Борисенки, Магеровські, Тилки, Жуки, Котки. Жив тут і пічний майстер Дубина Федір, без услуг якого не обходилась жодна сім'я.
Всі люди, що жили й живуть сьогодні на цій вулиці, називаються Шелестівцями, бо об'єднані назвою в одну громаду і для помину тих, хто відійшов уже в інші світи. Новим поселенцям порада: кому ріже вухо ця назва вулиці, назвіть її Березневою, або Весняною, бо закінчувалась вона у квітучій леваді, по якій колись текла Альта і по ній ходили судна.
За Шелестівкою, на Пановому Горбу, була їх пристань. Там Кузьма Котко виорав якор, який зберігається в Переяславському музеї.
В дитячі роки ми бігали гулять на Панів Горб. Як станеш на схід сонця і глянеш наліво – роздолом квітують колгоспні плантації маку, а направо – то зелений простір колишньої річки. Звались там урочища Гнилуша і Сичівка. За переказами старих людей, у Сичівці потонув корабель. Така історія нашого краю, тільки сумно, що все забудовується бездумно.
 
Анастасія Шульга,
сторожил, Почесний громадянин міста Борисполя
 
 
Від редактора: Топонімічна комісія при визначенні переліку вулиць, рекомендованих до перейменування, включила до нього і назви «1 Травня» та «8 Березня» та визнала за необхідне повернути цим вулицям історичні назви – «Солонецька» та «Шелестівка» відповідно. Однак ця пропозиція була відхилена, оскільки частина мешканців виступили категорично проти перейменування, аргументуючи це тим, що нинішні назви цих вулиць не підпадають під дію закону про декомунізацію. Незважаючи на те, що відповідні свята досі є в нашому календарі, топонімічна комісія вважає, що назва вулиць на їх честь – щонайменше недоцільна. Такі назви були і залишаються лише на пострадянському просторі. До слова, Україна – чи не єдина країна досі відзначає «День міжнародної солідарності трудящих» (так це свято називалося в СРСР). Крім того, топонімічна комісія залишається на позиціях підтримки повернення історичних назв, де це можливо. Тож перейменування цих вулиць буде виправданим кроком.