Вітаю Вас Гість
Середа
23.08.2017
06:14

ми у соцмережах

Меню сайту
Борисполю - 1000
Декомунізація
календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Пошук
ПАРТНЕРИ
Архів записів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Приєднуйся
Діалог з владою
  Запрошуємо до бібліотеки

для спілкування з міським головою

Щосереди з 10.00 до 12.00 громадяни міста
можуть звертатися до Бориспільського
міського голови за допомогою Skype.

Адреса бібліотеки:
м. Бориспіль
вул. Червоноармійська,6
тел.6-10-24

Ярослав Костін
НА РУБЕЖАХ ТИСЯЧОЛІТЬ
 
2015 рік – рік тисячоліття Борисполя. Рівно 1000 років минуло з часу першої літописної згадки про нашу місцевість. За це тисячоліття місто неодноразово щезало у полум’ї воєн і повстань, але щоразу відроджувалося. У нас майже не лишилося пам’яток історії, але у нас залишилась пам’ять про наше минуле. За останні місяці ми разом на сторінках газети пройшли крізь століття і підійшли впритул  до рубежів тисячоліть. Це час змін. Змінилися не лише держави і прапори над будівлями, змінилися ми самі, наш світогляд.
Здавалося, ще вчора ми вступили в третє тисячоліття – з вірою, що все буде добре, принаймні, точно краще, ніж було перед тим. А ось вже минуло п’ятнадцять років – і в нове своє тисячоліття вступає наше місто.
 
Наприкінці 80-х років стала очевидної нездатність Радянського Союзу до існування в умовах сучасного світу. Комуністичну імперію охопила масштабна криза. Афганська авантюра, Чорнобильська катастрофа підірвали міжнародний престиж СРСР, надто ж серед тих країн, які раніше копіювали радянський режим. Всередині країни вирувала економічна криза, добробут населення стрімко падав. Серед причин кризи – не лише ініційоване американським урядом падінь ціни на нафту, а й, що головне, сама нежиттєздатність радянської економічної моделі. Розпочата у 1985 році «перебудова» була запізнілою і не завжди послідовною.
У таких умовах у 1988 – 1989 роках у більшості республік СРСР були започатковані масові громадсько-політичні рухи, які спочатку підпільно, а потім і відкрито заявляли про свої кінцеві цілі – здобуття незалежності своїх країн. В Україні  таким був Народний Рух України, що організаційно оформився у вересні 1989 року. Місцеві організації Руху стали виникати по всій республіці. Не став винятком і Бориспіль. Тут протягом 1989 – 1990 рр. постала значна організація, на яку вже не мало впливу навіть всюдисуще КДБ. Неабияку підтримку Рухові надавав редактор газети «Трудова слава» Валентин Лисиця, під керівництвом якого на сторінках видання стали з’являтися статті на підтримку «перебудови і гласності», історичні розвідки – про події, які десятиліттями замовчувалися – словом, усю ту незручну для місцевого і вищого чиновництва правду.
У часи, коли захиталась імперія, стало можливим говорити і писати про минуле об’єктивно. Бориспільській громаді стало відомо і про  Голодомор 1932-1933 рр., про те, що у 1920 році бориспільців зі зброєю руках стали проти більшовиків, що Павло Чубинський, уродженець Борисполя, є автором забороненого в СРСР вірша «Ще не вмерла Україна» - національного Гімну України. У грудні 1989 року ця пісня вперше залунала на сцені перед бориспільцями у виконанні хорового колективу під керуванням Олександра Зюзькіна. Через кілька років цей самодіяльний стане відомою у багатьох країнах Європи, Азії і Америки Народною академічною хоровою капелою ім. Павла Чубинського. Узимку 1990 року на Книшовому кладовищі відновлено могилу Павла Чубинського та встановлено і освячено дубовий хрест на ній.
У вересні 1991 року на щоглі біля будівлі райради у Борисполі замайоріло синьо-жовте знамено. Офіційно і назавжди.
У добу незалежної України Бориспіль вступив, будучи райцентром, містом обласного значення Київської області з населенням близько 52 тис. осіб. Тут було зареєстровано 35 кооперативів, 18 акціонерних товариств, 5 партій та рухів, 106 товариств з обмеженою відповідальністю, 207 малих підприємств, 12 орендних, 22 державні підприємства. А вже на 2000 рік у місті було зареєстровано 637 підприємств різних форм власності.
Бориспіль першим гостинно зустрічає на українській землі іноземців. З міжнародного аеропорту «Бориспіль» понад 40 українських та іноземних авіакомпаній виконують пасажирські рейси на 80 регулярних маршрутах. Більше 140 лайнерів злітають протягом доби, підтримуючи зв’язок не лише з українськими містами, але і з 74 містами 40 країн світу. Загальний пасажиропотік «Борисполя» - понад 8 млн. осіб щороку, що складає бл. 60% всього пасажиропотоку аеропортів України. У рамках підготовки до чемпіонату Європи з футболу «Євро-2012» збудовано нові сучасні термінальні комплекси «D» та «F».
Після падіння «залізної завіси» Бориспіль став відкритим для світу. Місто співпрацює з Радою Європи, Світовим банком, налагоджує зв’язки з містами-побратимами, серед яких Кальяо (Перу), Краснік (Польща), Домодєдово (Росія), Хопкінс (США). Для розвитку міста залучаються іноземні інвестиції. Найбільшими іноземними інвесторами є фірми, що представляють такі країни як Австрія, Нідерланди, Ірландія, Сполучене Королівство, Республіка Кіпр, США, Республіка Корея, Польща, Туреччина, Латвія. У місті налічується  півтори сотні  підприємств з іноземними інвестиціями, якими з початку інвестування внесено близько 160 млн. дол. США.
Бориспіль розвивається, набуває рис сучасного міста. Асфальтуються і освітлюються вулиці, виростають нові сучасні багатоповерхові будинки, з’являються нові торгівельно-розважальні центри. Але, на жаль, все менше у місті залишається зелених зон. А те, що є – не оберігається належно. Звичайно, винні в цьому і пересічні мешканці, які залишають по собі купу сміття. Але небезпечніша за це – жадоба наживи, коли для того, щоб встановити чергову торгівельну точку, знищуються дерева.
Розмаїте і багатогранне спортивне життя Борисполя. Тут діють Центр спорту та фізичного здоров’я населення, Бориспільський міський спортивно-оздоровчий комплекс «Колос», міський центр спорту для інвалідів, спортивні клуби різних форм власності, спортивні секції та гуртки. Ще свіжі у пам’яті перемоги футбольного клубу «Борисфен», який у 2004 році посів сьоме місце серед кращих команд України. На жаль, фінансові причини не дозволили команді надовго затриматися у вищій лізі Чемпіонату України з футболу, а через сезон – взагалі призвели до банкрутства клуба. Відроджений у 2010 році «Борисфен» бере участь у чемпіонатах Бориспільського району та Київської області. Відомі також досягнення команди з жіночого хокею на траві, через які Бориспіль називають столицею цього виду спорту. Місто подарувало країні і світові чимало відомих спортсменів у різних галузях спорту.
Освітній простір міста формують 8 загальноосвітніх, 11 дошкільних, 3 позашкільних навчальних закладів, Дитячо-юнацька спортивна школа та ряд інших закладів. У місті функціонують вищі навчальні заклади: Бориспільський інститут муніципального менеджменту при МАУП та Державний професійно-технічний навчальний заклад «Бориспільський професійний ліцей», що готують високопрофесійних фахівців, послуги яких є актуальними для ринку праці не тільки Бориспільщини, а й України.
Після років тоталітаризму і безбожництва відроджується духовне життя міста. Справжньою окрасою і візитівкою Борисполя став Борисоглібський храм, освячений у 1991 році. На території Книшового меморіального комплексу постав Свято-Миколаївський храм. Загалом по місту діють понад 20 релігійних громад 10 конфесій.
Розвинута сфера закладів культури – діють мережа бібліотек, муніципальний театр, кінотеатр, будинок культури, музеї, ряд інших закладів. У місті вирує розмаїте культурно-мистецьке життя, проводяться культурно-масові заходи з нагоди державних свят та історичних подій, тематичні вечори, художні виставки, молодіжні шоу, фестивалі, студентські свята, дитячі конкурси, свята вулиць. Сприяють популяризації українського традиційного та світового мистецтва творчі колективи міста: народний муніципальний камерний хор, народні хореографічні ансамблі «Міленіум» та «Радість», народний аматорський фольклорний ансамбль «Травневі роси», народний муніципальний духовий оркестр, зразкові танцювальні колективи «Шарм» та «Грація», зразковий театр мод «Ладушки»,  зразкова студія образотворчої діяльності «Райдуга».
Є кому розповісти і про події, якими живе край. Це газети «Трудова слава», «Вісті», «Ринок-Бориспіль», «Термінал» тощо. Місто має власне телебачення – «ТРС «Бориспіль»» та радіомовлення. Є кілька Інтернет-сайтів, присвячених Борисполю. І, звичайно, сторінки у соціальних мережах, де мешканці міста крізь призму свого світогляду висвітлюють своє місто. Приємно, що більшість із названих ЗМІ – україномовні, попри те, що значна частка мешканців міста вперто спілкуються іноземною. Є, мабуть, лише один сайт, який абсолютно все подає на «общепонятном». При тому перекладає всю інформацію, щоб її опублікувати російською. Хоч і переклад цей іноді шкутильгає.
Бориспіль – місто, яке пам’ятає і шанує власну історію, що налічує тисячу літ. Про неї розповідають експозиції Бориспільського державного історичного музею. На спомин про великі і часто трагічні події у житті міста і країни постали пам’ятники і пам’ятні знаки. Так, у 1994 році відкрито пам’ятні знаки на честь Павла Чубинського та перебування у Борисполі Тараса Шевченка, у 2011 році – на вшанування жертв Голодомору 1932-33 рр., у 2012 – Чорнобильської катастрофи, у 2013 – різьбяра по дереву Петра Верни, у 2014-му – Героїв Небесної Сотні.
Неоднозначним кроком стало перетворення Книшового кладовища на Книшовий меморіальний комплекс. У 2007 році останки похованих тут бориспільців перенесено на інші кладовища та до братських могил. На місці кладовища створюється «Пантеон пам’яті» - Книшовий меморіальний парковий комплекс.
Кожна подія, кожне явище, що відбувається в Україні, відбивається і на житті Борисполя. Частина бориспільців  взимку 2013/14 років жила в наметах на столичному Майдані, а частина з ентузіазмом чи без нього йшла в ще правлячу Партію регіонів. У лютому, після перших смертей у центрі Києва, бориспільці стали на захист столиці від банд, яких намагалася провезти через місто тодішня влада. Сотні містян стали на блокпостах у центрі Борисполя і довкола нього, і, разом з іншими містами України, урятували, можливо, не одне життя.
Нині триває чергова російсько-українська війна. Мешканці Борисполя теж тою чи іншою мірою беруть у ній участь. Тисячі бориспільців допомагають українському війську – збирають кошти, продукти, плетуть маскувальні сітки, шиють одяг для бійців. У місті створений ряд волонтерських організацій, що співпрацюють між собою та іншими волонтерськими організаціями України. Сотні бориспільських хлопців воюють з ординцями на передовій. На жаль, війна вже зібрала свій урожай і тут. Ударом для міста і країни стало збиття літака АН-30Б над Слов’янськом 6 червня 2014 року, серед екіпажу якого – бориспільці Сергій Камінський, Володимир Момот. Назавжди закарбувалися у нашій пам’яті імена полеглих Героїв, що народилися і жили у Борисполі – Георгія Тороповського, Сергія Оврашка, Степана Криворученка. Бориспіль став місцем вічного спочинку для учасника війни, громадсько-політичного діяча Миколи Березового.
Так, в умовах війни, Бориспіль входить у друге своє тисячоліття. Мирне небо, під яким місто відсвяткувало свій величний ювілей – заслуга наших воїнів та всіх, хто їм допомагає. Не зупиняймося, як би не було тяжко, але мусимо підтримувати свою Армію. Крім свого народу, її ніхто не підтримає. Разом переможемо!
Кожен з нас своїми вчинками і помислами є творцем історії свого краю. Саме від нас залежить, якою вона стане, яким запам’ятають нащадки початок другого тисячоліття історії Борисполя.