Вітаю Вас Гість
Четвер
21.09.2017
14:19

ми у соцмережах

Меню сайту
Борисполю - 1000
Декомунізація
календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Пошук
ПАРТНЕРИ
Архів записів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Приєднуйся
Діалог з владою
  Запрошуємо до бібліотеки

для спілкування з міським головою

Щосереди з 10.00 до 12.00 громадяни міста
можуть звертатися до Бориспільського
міського голови за допомогою Skype.

Адреса бібліотеки:
м. Бориспіль
вул. Червоноармійська,6
тел.6-10-24
Тетяна Гойда
Наталія Йова
Ярослав Костін
БОРИСПІЛЬ - КОЗАЦЬКЕ МІСТЕЧКО
 
Наприкінці ХV – на початку XVI століття з тогочасного суспільства виокремлюється новий стан – козацтво. Вірніше, спочатку і до останньої чверті  XVI століття козацтво було швидше способом життя – степовим промислом, тобто мисливство і рибальство, конвоювання караванів і, чого гріха таїти, розбій. Лише з середини століття козацтво стає організованішим, набуваючи функцій зокрема оборонних – від турків і татар. Адже литовські, а згодом польські уряди не були спроможні дати гідну відсіч постійним набігам ординців, водночас в умовах зростання могутності Османської імперії.
Чисельність козацтва – стану, що міг народитися тільки на порубіжжі, зростає з середини XVI ст. з поширенням кріпацтва. Тюркське за походженням слово «козак» означало вільних, незалежних від пана людей, які не мали чітко визначеного місця в суспільстві й населяли безлюдні окраїни.
Наприкінці XVI – на поч. XVII ст. Україну охопили козацько-селянські повстання. 1594 року спалахнуло повстання проти польської шляхти, яке очолив Северин Наливайко. Під його проводом вже через рік була ціла армія. У ній були, зокрема, і козаки та селяни Бориспільщини. Підтримала повстання і значна частина козацької старшини. Тогочасний власник Борисполя, Войтех Чановицький, також опинився рядах повстанців. Цього королівська адміністрація йому не пробачила, тому його було позбавлено володінь. Новим же володарем Борисполя та ряду інших містечок і сіл став магнат С. Жолкевський. Саме він був поставлений на чолі збройних сил, які польський уряд кинув на придушення повстання. Повстанці зазнали поразки, лідера повстання С. Наливайка було страчено.
Нова хвиля козацько-селянських повстань здійнялася у 30-х роках XVII  ст. Але якщо перші козацько-селянські повстання закінчувалися поразками козаків і селян, то повсталі 1630 року козаки під проводом Тараса Федоровича (Трясила) домоглися великих поступок з боку уряду. У центрі повстання опинився Переяслав. Польська армія зазнала великих втрат. Про цю знамениту перемогу більш ніж через півстоліття писав Т Г. Шевченко у вірші «Тарасова ніч»:
Червоною гадюкою
Несе Альта вісті,
Щоб летіли круки з поля
ляшків-панків їсти.

Бориспіль і навколишні села були спалені повстанцями Тараса Федоровича. Після цього повстання Бориспіль (власність родини магнатів Жолкевських) оговтувався ще довго. На кілька років тут зупинилася навіть діяльність мейського уряду (відновилася у 1637). Повстання завершилося укладенням компромісної Переяславської угоди 1630 року, однак це не стало підставою для зняття протиріч між шляхтою з одного боку та селянами й козаками – з іншого.
1635 року Річ Посполита вдалася до нових методів приборкання непокірних козаків. На Дніпрі, на північ від Січі, поляки збудували грізну фортецю Кодак, що мала стояти на перешкоді запорожцям. Але за кілька місяців до закінчення її спорудження загін козаків на чолі з Іваном Сулимою зруйнував фортецю й знищив усю її залогу.
Іван Сулима був досвідченим воїном, мав авторитет серед козаків, оскільки прославився відвагою в численних морських походах. Як свідчать документи, у 1615 році Сулима був помічником керуючого Бориспільським і Баришівським маєтками магната С. Жолкевського. За добру службу Жолкевський подарував йому села Кучаків і Сулиминці (тепер це Сулимівка), яка на довгі роки стала родовою маєтністю родини Сулимів. Але згодом І. Сулима вирішив здобувати свій хліб козакуванням – неодноразово брав участь у козацьких походах на татар і турків, зокрема, і як гетьман Війська Запорозького. Тривалий час І. Сулима був у полоні, прикутий на турецькій галері. Коли йому вдалося повернутися з полону, відзначив це, заклавши у 1622 році в Сулимівці Покровську церкву. Ця церква збереглася дотепер.
У ході національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648-1657 років польсько-шляхетське панування на значній частині українських земель було ліквідовано. Вже на її початку тут було відновлено українську державність, сформувалась нова військова політична система і органи державного управління, визначився адміністративно-державний устрій, який будувався в основному на традиціях Запорозької Січі. Територія України поділялася на полки. 1649 року їх було 16.
Бориспіль (а також Вороньків) були сотенними містечками. До Бориспільської сотні належали села Нестерівка, Кучаків, Лебедин, Стариця, Сеньківка, Іванків, Дарниця та низка хуторів. До Вороньківської – Глибоке, Кийлів, Кальне, Рудяків. За реєстром 1649 року в Бориспільській сотні налічувалося 194 чоловіки (сотник Антон Герасименко).
Після смерті Б.Хмельницького в Україні настали часи суспільного розбрату, чужоземної інтервенції, дальшого спустошення вже сплюндрованого краю. У цей період, період Руїни, Бориспіль кілька разів зазнавав жахливих спустошень. У 1658 році він був винищений і спалений за наказом воєводи Шереметьєва. На той час містечко належало Д. Виговському. А той підтримав у боротьбі проти Москви свого брата, гетьмана Івана Виговського. Спалені були також і містечко Вороньків, багато сіл і хуторів.
1666 року Бориспільські козаки були одними з ініціаторів повстання у Переяславському полку проти свавілля козацької старшини та царських воєвод. Спираючись на царський уряд, козацька старшина різко посилила соціальний гніт, примушуючи селян і козаків виконувати послушенство (у вигляді гатіння гребель, возіння сіна, участі у польових роботах) у своїх маєтностях і в маєтностях монастирів, духовенства. Самоуправство воєвод і найманих військ, дворянські звання полковників, боярський сан гетьмана спричинили велике обурення козаків.
Повстання поширилося за межі Переяславщини, його керівники зробили спробу встановити зв'язки із Запорожжям і налагодити політичні контакти з гетьманом Правобережної України Петром Дорошенком. Але повстання зазнало поразки.
1667 року (за Андрусівською угодою) Україну було поділено по Дніпру. Правобережжя (за винятком Києва) залишилося в складі Речі Посполитої, а Лівобережжя з Києвом та його округою – у складі Московської держави. Попри руйнування й спустошення під час повстання 1648 року та за доби Руїни в Україні продовжувало розвиватися культурне життя, поступово зміцнювалась економіка, зростали міста. Вже наприкінці XVII ст. Бориспіль стає доволі великим містечком (з двома брамами – Переяславською та Київською, кількома вулицями). У місті розвивалися ремесла, торгівля. «Прибули у торгове містечко з цитаделлю, на ім'я Бориспіль…» – зі спогадів Павла Алеппського (1654-1656 роки). Зауважимо, що ще навіть наприкінці XVII ст. Борисполю доводилося підтримувати у належному порядку вали і укріплення, оскільки все ще існувала загроза нападу татар. Вал виконував свою функцію і в XVIII ст., хоча життя в місті стає спокійнішим. Тогочасне укріплення мало в довжину 550 метрів, по колу – 2100 метрів, вал був колоподібний, на рівному місці, обнесений всередині канавою.
Розвиток і розбудова міста позначилися храмовим будівництвом. Відомо, що у Борисполі було п'ять православних храмів, чотири з них згадуються в документах XVII ст.
У XVIII ст. Бориспіль перетворюється на значний економічний центр, набуває значення торгового осередку. Цьому сприяло те, що тут пролягав шлях Київ – Полтава. У той час Борисполі усі двори належали козакам (виборним і підпомічникам), посполитим, підсусідкам, підданним, духовенству й козацькій старшині (сотник, отаман, сотенний писар, осавул, хорунжий). Найбільші володіння мала родина полковника Є. Дарагана. А 1752 року усе місто стає власністю цієї родини. Того ж року, оскільки Є. Дараган був полковником Київського полку, Бориспіль переходить у підпорядкування до Київського полку.
Відбуваються і соціальні зміни. Майнова диференціація серед козацтва збільшується, у старшини зосереджуються великі земельні наділи. Лише небагатьом козакам щастило досягти титулу старшини, становище рядового козацтва постійно погіршувалося. Рядові козаки і поспільства обезземелюються. Не маючи з чого жити, беруться до ремесла та промислів. І вже на сер. XVIII ст. понад 40 мешканців міста перейшли до типу міського життя. Ремеслами займалася третина населення. У Борисполі існували ремісничі цехи: шевський, кравецький, ковальський, різницький, кушнірський. Чисельність таких ремісників, як ковалі, шевці, теслярі, малярі постійно збільшувалася. Наприкінці XVIII ст. особливого поширення набуло будівництво млинів. Землевласники використовували їх не тільки для того, щоб молоти власне зерно, а й за плату дозволяли робити це селянам. Проте найприбутковішим заняттям було виробництво горілки. Виготовляли горілку і в Борисполі, в 60-х роках XVIII ст. її продавали У 23 шинках. Працювали у місті дев'ять солодовень. Солод і пиво вивозили на продаж до інших міст, головним чином до Києва.
Торгівля мала свої особливості. Ярмарки проводилися у відповідні до церковного календаря терміни, тривали по кілька днів і пропонували на продаж величезне розмаїття товарів. Дрібніша торгівля велася в багатьох лавках, проводилися щотижневі базари. Бориспіль постачав крам сусіднім селам і навіть великим містам. Торгівля велася виробами місцевої продукції; ремісничої – взуттям, одягом, посудом (глиняним і мідним), залізними виробами, ситами та виробами промислових підприємств – солодом, вином, пивом, борошном, крупами. Торгували також медом, воском, іншими сільськогосподарськими продуктами. Торгували і продуктами, яких не було на місці (насамперед сіллю і рибою) їх доставляли чумаки. За бориспільцями з тих давніх часів закріпилося прізвисько «кальмуси» (від назви річки Кальміус, що на півдні України, куди во­ни їздили за товаром).
В останній чверті XVIII століття царським урядом у кілька етапів здійснюється ліквідація українського козацтва. Ще 1764 року було ліквідовано гетьманство. У 1775 році зруйновано Запорізьку Січ. У 1781 році ліквідовано козацький адміністративний устрій, а за два роки, у 1783-му – було закріпачено досі вільних селян і козаків. Козацькій же старшині були надані дворянські титули.