Вітаю Вас Гість
Понеділок
20.11.2017
19:22

ми у соцмережах

Меню сайту
Борисполю - 1000
Декомунізація
календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Пошук
ПАРТНЕРИ
Архів записів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Приєднуйся
Діалог з владою
  Запрошуємо до бібліотеки

для спілкування з міським головою

Щосереди з 10.00 до 12.00 громадяни міста
можуть звертатися до Бориспільського
міського голови за допомогою Skype.

Адреса бібліотеки:
м. Бориспіль
вул. Червоноармійська,6
тел.6-10-24
ЧУБИНСЬКИЙ ПАЛО ПЛАТОНОВИЧ
27.01.1839- 26.01.1884
видатний український вчений-етнограф, фольклорист, автор слів державного гімну України


 
Народився в м. Борисполі у небагатій дворянській сім’ї. Навчався в Київській 2-й гімназії, потім – у Петербурзькому університеті, юридичний факультет якого закінчив у 1861 році. Ще за студентських років Чубинський відзначався громадсько-політичною активністю та великим інтересом до етнографічної роботи. Павло  Платонович був постійним учасником студентських сходок, викладав у двох недільних школах на робітничих околицях  Петербурга, мав тісний зв`язок з колом української ліберальної інтелігенції: Пантелеймоном Кулішем, Миколою Костомаровим, етнографом Анатолієм Свидницьким, Тадеєм Рильським та ін.
   Повернувшись до рідного міста, Чубинський займається улюбленою справою: збирає та записує етнографічні матеріали. Одночасно розгортає громадсько-політичну діяльність: намагається відкрити у Борисполі недільну школу на громадські кошти, бере участь  в організації українських вистав, стає активним членом нелегальної київської Громади, збори якої не раз відбувалися на хуторі  Чубинського. У 1861-1862 роках в журналі «Основа» під назвою «Із Борисполя» друкуються його нариси-кореспонденції. У першому нарисі він дає загальну характеристику Борисполя: «жваве торгове містечко з 6000 мешканців, з них 72 – пани; з багатими базарами – хлібний щоденний оббіг сягає понад тисячу пудів».
  Влітку 1862 року Чубинський мандрує Переяславщиною, збираючи етнографічні матеріали, надає юридичну допомогу селянам, скривдженим владним поміщиком Федором Треповим (відомим  міністром, в якого стріляла Віра Засулич).
  У липні 1862 року Павло Чубинський разом із Віктором та Володимиром Синегубами та ін. здійснили поїздку на могилу Т. Г. Шевченка.
  Восени того ж року Павло Чубинський створює вірш, який прославив його у віках. Вірш "Ще не вмерла Україна", за свідченнями сучасників, був створений за півгодини за мотивами сербської (за іншими даними - польської) патріотичної пісні, став українським національним гімном і Державним Гімном Карпатської України (1939) і держави Україна (з 1992 року).
Усе це, доноси Трепова, участь у Київський Громаді та знайдена революційна відозва «Усім добрим людям» (її авторство приписувалося Чубинському), спрямована проти панів, складання «возмутительних» пісень стали причиною заслання Павла Чубинського на Північ (1862-1869 роки).
  Однак і тут він продовжував свою справу етнографа, водночас виконуючи обов'язки судового слідчого за дозволом міністра внутрішніх справ. Павло Чубинський проявив себе енергійною, працьовитою людиною «самых честних убеждений», заклятим ворогом «чиновничьего произвола и взяточничества». І вже на другий рік перебування на засланні Чубинського переводять до Архангельська, де протягом шести років він перебуває незмінним секретарем Архангельського губернського статистичного комітету, редагує «Губернскиє ведомости». Чубинський пише низку економічних нарисів про хліборобство, рибні та звіробойні промисли, про колонізацію  Мурманського російського берега, про морське суднобудівництво, про ярмарки та солеварні  Архангельської губернії, про становище малих народів Півночі. У збірниках Єфименка «Материалы по етнографии Архангельской губернии» друкуються кращі з етнографічних  робіт Чубинського. Ці роботи привернули до нього увагу вчених. Чубинського  нагороджують срібною медаллю Російського Географічного Товариства «в изъявления особой признательности за полезные его труды, сообщенные обществу».  У 1867 році за дорученням РГТ та Вільного Економічного Товариства Павло Чубинський їде в експедицію у басейн Північної  Двіни та Біломор'я. За п'ять місяців 1867 року у важких умовах Чубинський об`їздив 36 повітів у 7 губерніях. Про результати цієї  роботи був докладний звіт на 300 аркушах, який породив у Петербурзі таку зацікавленість, що Чубинського для особистої доповіді викликали до столиці.
   1869 року Чубинський дістає дозвіл повернутися в Україну (за клопотанням Президії РГТ, зокрема Семенова-Тянь-Шанського), очолює  етнографічно-статистичну  експедицію Російського Географічного Товариства в Південно-Західний край, тобто в Київську, Волинську та Подільську губернії. Територію досліджень було поширено на Білоруське та Польське Полісся, що мали значну кількість українського населення, та північ Бессарабії.
Велику підтримку експедиції Чубинський дістав від Олександра Потебні, Миколи Костомарова, інших вчених. За два  роки напруженої роботи було зібрано численні матеріали, оброблено та підготовлено до друку  7 капітальних томів «Трудів етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край».
У 1873 році РГТ нагородило П. Чубинського  золотою медаллю. Другу  золоту медаль він одержав у 1875  році від Міжнародного Етнографічного Конгресу в Парижі. Пізніше, у 1879 році, Павло Чубинський нагороджується Уваровською премією Російської Академії наук.
    Завдяки великому успіху експедиції в Києві у 1873 році було відкрито Південно-Західний відділ РГТ. що мав на меті планове регулярне вивчення краю. Діловодом і «душею» відділу був Павло Чубинський. За три роки існування відділу було випущено два томи «Записок», що включали в себе найцінніші реферати та інші роботи членів відділу: Михайла Драгоманова, Володимира Антоновича, Романа Волкова, Павла Чубинського. Вперше тут було надруковано українські думи та  пісні відомого кобзаря Остапа Вересая. Було підготовлено до друку три томи праць видатного українського вченого Михайла Максимовича. Відділ мав цінну бібліотеку, яка налічувала близько тисячі томів та музей з трьома тисячами експонатів, надісланих з різних місць України. Підтримувалися зв'язки з багатьма науковими організаціями та установами.
У 1876 році після ганебного указу про заборону українського слова відділ було закрито «по высочайшому повелению» (6.07.1876). Чубинського як «невгамовного, опасного в крае агитатора», а також Михайла Драгоманова було вислано з Києва із забороною проживати «в Малороссии и столичних  губерниях». Третій том «Записок», вже підготовлений до друку, було конфісковано, як і матеріали, зібрані ще для двох томів.
У 1879 році Павло Чубинський тяжко захворів.  У 1880 році на нього, вже паралізованого, було заведено третю жандармську справу. 26 січня 1884 року після чотирьох років важкої хвороби помер у Борисполі. Був похований на Книшовому кладовищі.
Могила Чубинського була зруйнована у роки Другої світової війни, адже землю з Книшового кладовища гітлерівці вивозили на будівництво оборонних споруд. Нині точне її місцезнаходження невідоме.
Все своє життя Павло Чубинський віддав служінню Батьківщині, її народу, її науці. Він був справжній вчений. Створені в тяжких умовах заслання, прямого переслідування праці Павла Чубинського є гідним пам'ятником його самовідданої праці для вітчизняної науки.

Вшанування пам'яті в Борисполі
  • Вулиця Павла Чубинського
  • Пам'ятний знак Павлу Чубинському, встановлений до 10-річниці проголошення Незалежності України
  • Символічна могила Павла Чубинського на території Книшового меморіального паркового комплексу
  • НВК "Ліцей "Дизайн-освіта" імені Павла Чубинського" та музей, що діє при НВК
  • Премія імені Павла Чубинського, що присуджується щорічно найталановитішому випускнику загальноосвітніх закладів міста
  • Народна академічна хорова капела імені Павла Чубинського (керівник - Олександр Зюзькін
  • Існує ініціатива з присвоєння імені Павла Чубинського Міжнародному аеропорту "Бориспіль" (KBP)